Якщо б я ходила і вдивлялася у обличчя усіх прохожих, то не мала б часу дивитися під ноги. Не бачу тут приводу для образ. Було б бажання поспілкуватися чи просто привітатися, то дали б про себе знати. Чи я помиляюся?