як завжди.нічого нового.

нічого конкретного ніби.є декілька персонажів.

кожeн дeнь по-рiзному,взaгaльному тaк собi.

нeзнaю,цe нe вiд мeнe зaлeжить, тaй я в принципi нiби домa (тiльки живу тeпeр в iншому рaйонi), з Одeси приiхaв мaйжe мiсяць нaзaд якщо ти про цe.

По чому це ти бачиш?Навіть якщо дійсно програна, то лише може битва(і то не факт),але не війна.Що ти собою представляєш,щоб вірити у щирість моїх почуттів і якимось дивом їх обговорювати,аналізувати або пробувати зрозуміти.Обгрунтуй!Вся твоя сміливість обмежується анонімними повідомленнями.

Точного,або конкретно визначеного поняття любові немає.Для кожної людини це різні індівідуальні почуття.Для мене це спосіб життя.Стадія,коли в людській підсвідомості конкретна людина переходить межу від звичайної симпатії до почуття залежності,небайдужості,потреби в тій людині,примушує посміхатися,ніяковіти при кожному зайвому погляді у її сторону,бажання створити сім'ю і прожити життя жодного разу не засумнівавшись в своєму виборі.Це стан душі,коли будучи далеко від дому дзвониш спочатку до коханої людини,а вже потім додому.Почуття,яке зігріває на відстані і примушує робити щось неможливе при звичайній обстановці.При всьому написаному вище любов - почуття згубне.А для тебе?

Щоб у це повірити,треба відчути щось подібне.А вона просто мовчить.Всіма можливими способами стараюся увійти у її положення,але нервові клітини останнім часом почали відмирати дивовижним темпом.Який твій інтерес у всьому,що я пишу?

У кожної людини завжди є вибір: спробувати самому визначити напрямок своєї долі і поборотися за своє особисте щастя або решту життя шкодувати... Людське життя у теперішній час нічого не варте і краще присвятити його подібним людям ніж прожити даром.Вона не ціль,яку можна досягти і забути або поставити наступну.Вона сенс мого існування.Її прийдеться завойовувати все життя і це класно.Тільки б хватило сил і терпіння.

Скоріше я не для неї.Вона занадто вродлива,занадто яскрава,занадто ідеальна...для мене Але з часом розумієш,що більше тобі ніхто не потрібен. Принцип у якому треба вміти визнавати поразку не для мене.Попереду випробування тривалістю у одне нікчемне людське життя.

От-от!